Вчитися читати для маленьких дітей може виявитись досить складним завданням. Проте, перш ніж діти навчаться читати друковані літери, вони повинні набути адекватного розуміння того, як вимовляються звуки у словах. І тут все залежатиме від розвитку фонетико-фонематичного слуху.
Фонетико-фонематичний слух — це здатність людини до розрізнення окремих звуків (фонем) та можливість визначати звукову структуру слова і його звукову оболонку. У нормі такий слух формується в процесі природного розвитку та починає функціонувати у малюка приблизно з 2-х місяців. Далі розвивається дуже швидко, постійно випереджаючи артикуляційні можливості дитини, що служить основою для вдосконалення мовлення в цілому.
До фонематичних процесів відносять:
Фонематичне сприймання — це здатність дитини впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки. Завдяки йому дитина може диференціювати близькі за звучанням або артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Порушення такого сприймання призводить до мовленнєвих труднощів та проблем із письмом і читанням.
Фонематичний аналіз і синтез — це розумові операції, завдяки яким зі слова виокремлюються певні звуки або, навпаки, звуки поєднуються у слова.
Фонематичні уявлення — здатність сприймати кожен мовленнєвий звук у різних варіантах його звучання.
Ці процеси допомагають дитині точно розрізняти звуки на слух, не плутати їх при вимові та сприйнятті.
Ознаки порушення фонематичного слуху у дітей:
- плутає схожі слова (бочка – почка, хвіст – гість);
- використовує вигадані слова, змінюючи склади;
- ковтає закінчення слів;
- невірно розставляє наголоси;
- ігнорує ненаголошені голосні (огірок – гірок);
- не чує чи не розуміє структуру слова при письмі;
- створює власні вислови на основі змісту, а не форми.
Якщо у дитини спостерігаються ці ознаки, її когнітивний розвиток може бути ускладненим. Для корекції потрібні ігри та вправи, що активізують фонематичний слух.
Дорослий вмикає дитині аудіозапис природного або побутового звуку. Дитина має вгадати, що це (шум води, спів пташки, поїзд тощо). Зі старшими дітьми — музичні інструменти.
Дорослий каже: «Якщо почуєш звук “С”, плесни в долоні». Потім читає ряд звуків. Можна ускладнити — працювати зі складами чи словами.
Дитина повторює склади (та-та-на, ке-ке-те), потім — подібні слова: сік-тік-пік, коза-коса-роса тощо.
Дорослий називає слова з повторюваним звуком (акула, ананас, Анна — звук “а”) — дитина вгадує, який звук «ховається».
Дорослий спотворює слово. Якщо вимова неправильна — дитина піднімає червону фішку, правильна — зелену.
Називати слова, що починаються на певний звук. Підходить, коли дитина вже вміє визначати перший звук.
Дорослий називає слова по складах (во-да, ма-ши-на) або звуках (л-е-в). Дитина «склеює» їх у ціле слово.
